Урочище "Княгиня"

Тереторії надано статус пам’ятки природи. Пам'ятку природи створено з метою збереження лісового урочища з мальовничими краєвидами, утвореними різноманітними хвойними насадженнями на кам'янистих схилах р. Кам'янка за участю австрійської сосни та численними джерелами прісної води.

Охороняється мальовниче урочище в кратероподібній долині річки Кам'янки, яка є притокою річки Дністер. На схилах «кратера» росте ліс, а низом тече річка, із верхів’я скелі видно галявину вкриту зеленою травою. По обидва береги річки Кам”яки раніше був густий ліс з високими деревами різної породи, порослі чагарники, вздовж річки росли верби, клени, з берегів виступало сиве каміння. Вапнякові товтрові відслонення надають цій долині гірського вигляду.  Окремі скелі на вершинах схилів майже прямовисно височіють над руслом річки, найбільша із них називається Кінська скеля. Ці скелі є частиною кряжу Східноподільських товтр. На верхівці західного схилу долини трапляються галявини, вкриті степовою рослинністю. На правому березі у верхній частині схилу — невелика печера. На лівому березі річки на лісовій галявині — три досить потужні джерела прісної води.

Урочище Княгиня є одним із найбагатших у Вінницькій області осередків збереженої природної флори і перлиною Східноподільських (Мурафських) товтр. Його по праву називають природним дивом Піщанського краю. І хоча інфраструктури та хорошого дорожнього покриття тут шукати зась, для справжніх поціновувачів природи та любителів відпочинку подалі від людних місць це — один із кращих місць.

Урочище Княгиня розташоване на території, котра має надзвичайно багатий рослинний покрив. Загалом у Кукулянському лісовому масиві та прилеглій до нього долині Кам'янки виявлено 527 видів судинних рослин, із яких 440 — аборигенні, а 87 — адвентивні. З рідкісних видів флори із Червоної книги України (2009) на території Урочища Княгиня ростуть: берека, горицвіт весняний, кафран сітчастий, ковила волосиста, коручка темно-червона, коручка широколиста, лілія лісова, підсніжник звичайний, сон-трава велика, сон-трава лучна і тюльпан дібровний. Багато видів рослин є регіонально рідкісними: авринія скельна, айстра заміщуюча, актея колосиста, аспленій волосистий, аспленій муровий, барвінок трав'янистий, гадюча цибулька непомітна, живокіст кримський, жовтець іллірійський, карагана чагарникова, кизил, конвалія, кремена гібридна, леопольдія тонкоцвіта, леопольдія чубкувата, ломиніс цілолистий, оман високий, осока парвська, петрів-хрест лускатий, проліска дволиста, пухирник ламкий, півники злаколисті і півники угорські.

Так, однією з головних принад урочища є джерела з лікувальною сірководневою водою. Сюди приїздять набрати кришталево чистої цілющої джерельної води хворі із проблемами шлунково-кишкового тракту. До числа поціновувачів лікувальної сили води входять як жителі Піщанки та довколишніх сіл, так і мешканці з інших районів приїздять сюди і набрають цілющої води. Кажуть, за лікувальними властивостями вона не поступається водам карпатських санаторіїв. Набрану воду тримають у холодильнику, п’ють через соломинку. Джерело з лікувальними властивостями знаходиться спуском вниз по сходах від галявини а вода в ньому має своєрідний запах та присмак.

Ще в часи СРСР були розмови про те, щоб побудувати тут санаторій, та так і не судилось поки що цьому статись. Не взялись за будівництво лікувального закладу ні свої, ні закордонні фахівці, які цікавились лікувальними водами. Звісно, сьогодні у нашій державі не до цього, хоча місце заслуговує на увагу і несправедливо забуте. 

Урочище місцеві називають «Яри», оскільки воно знаходиться ніби у кратері чи природній чаші. За такої особливої будови у долині панує особливий мікроклімат, ніколи не дме сильний вітер. Мальовнича місцина поєднує неймовірні пейзажі, утворені живописністю природних ландшафтних форм: вапнякові скелі, крутосхили, пагорби, виступи твердих порід, джерела. У цьому заповідному місці бере початок річка Кам’янка, притока Дністра.

До 1890 року угіддя нинішнього СВАТ "Сад України" села Дмитрашківки а також ліс з урочищем "Княгиня" належали княгині Вінклер (Трубіцькій), що володіла тут невеликою ділянкою землі. На території нинішнього урочища посилиласяі проживала княгиня Єлизавета Петрівна Трубецька-Вінклер (уродженка роду Долгоруких) у 1870-1880 рр. Вона спорудила в лісі двоповерховий палац з широкими терасами, посадила фруктовий сад і виноградники. Це був один з наймальовничіших краєвидів Дмитрашківки. До палацу княгиня мала в’їзд зі сторони Піщанки і Миколаївки. Бруківочна дорога простягнулася аж до Кам”янки і далі до Дністра. Також біля палацу також були підсобні приміщення, водяні млини, ретельно впорядкований двір з рідкісними рослинами та ставок. На захід від річки Кам'янки з'явилися тераси, засаджені виноградом. Милували панські очі дбайливо впорядковані доріжки й декоративні дерева.

Колись на тереторії парку була алея каштанів, до сьогодні з них збереглося одне дерево каштана, товщина стовбура якого має діаметр 70 см (на висоті замірювання 1,3 м) і справді свідчить про поважний вік дерева, понад сто років.

Більшу частину життя пані проводила за межами краю, але щоліта приїжджала до свого маєтку, збирала лікарські рослини, оздоровлювалась цілющою водою. Переповідали, що вельможна пані доброзичливо ставилася до місцевих селян, лікувала їх травами.

І досі тут надзвичайно багатий рослинний світ, зростає справжня «зелена аптека»: чистотіл, м’ята, живокіст, алтея лікарська, материнка, звіробій, медунка, суниця, з чагарників – барбарис, терен, глід, кизил. Навесні пробуджуються первоцвіти, є тут цілі поляни підсніжників, проліски, сон-трава, анемони, ряст, потім квітує горицвіт, півники, конвалії та інші квіти.

Палац, у якому жила княгиня Трубецька, більшовики знищили відразу, як захопили владу. Згідно із її заповітом, княгиня була похована на території маєтку, у сімейному склепі, залишки якого збереглись в урочищі. Переказують, що пані прожила довге життя і померла у віці ста років. Тіло княгині зникло за невідомих обставин. Але довгий вік княгині приписують цілющій дії мінеральних вод, які досі б’ють із кількох джерел.

На привеликий жаль, уже нічого не залишилося від панського маєтку. Бо після революції 1917-го року селяни потрощили усе що було збудовано, розтягли по своїх дворах. Але саме урочище й досі зачаровує кожного, хто туди потрапляє.