Піщанський край
Історична спадщина
село ГОРОДИЩЕ
Городи́ще — село в Україні, у Піщанській територіальній громаді, Тульчинського району, Вінницької області.
Поштовий індекс: 24731;
КОАТУУ: 0523280901 (підтримувався з 1997 року по 2020 рік);
КАТОТТГ: UA05100090030095633 (введено 26.11.2020 року).
Площа: 2,974 км².
Згадка із книги Миколи Крикуна "Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях Статті і матеріали". Львів. Видавництво Українського Католицького Університету, 2008 року на сторінці 276.
Адмінітративно-територіальний устрій
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Піщанської селищної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Піщанського району, село увійшло до складу новоутвореного Тульчинського району, у складі Піщанської територіальної громади.
Релігія
Перша церква Успіння в селі Городище невідомого часу побудови перетворена з уніатської на православну в 1794 році. Церква була дерев'яною – розібрана 1850 року. Нова церква Покрови збудована у 1851 році – кам'яна одноверха, дах залізний. Цегляна дзвіниця побудована у 1863 році.
До Покровської церкви в різні часи відносилися:
1872 рік – священик Іван Сабатовський;
1900 рік – священик Адам Долищинський;
1900 рік – псаломщик Павло Підгурський.
Історія
Першою згадкою про поселення є документ 1596 року, відповідно до польських архівів, найстарішою назвою села Городище є назва «Юшківці» або «Юшківці Старі». Але дана інформація потребує уточнення.
Фрагмент Триверстної військової топографічної карти Російської імперії,
Ф.Ф.Шуберта (1868-1877 роки)
село Городище
У 1898 році згідно даних Подільського статистичного комітету було видано книгу «Поместное землевладение в Подольской губерни» (автор В. К. Гульдман), в якій теж згадується село Городище. В ній сказано наступне:
«Городище село, належало дворянину Подільської губернії Августу Людвіковичу Закржевському. Господар проживав на території своєї власності, але господарством керувала найнята особа. Поштова адреса – станція південно-західна залізнична дорога Попелюхи.
Всієї землі у власності 1334 десятини (1461,397 га), в тому числі:
• садибних ділянок – 10 десятин (10,955 га);
• орної землі – 1220 десятин (1336,51 га);
• лісів – 80 десятин (87,64 га);
• незручні землі (непридатні для посіву) – 24 десятини (26,292га).»
…
Примітка:
1 сажень = 4,56458333 м²
1 десятина = 2 400 саженів = 1,0955 гектара
1 гектар= 10 000 м² = 2190,78 саженів = 0,915331808 десятини
…
В книзі "Труды Подольского епархіального историко статистического кометета" 1901 року також є опис села Городище:
"985.
Городище село — розташоване біля підошви трьох гір, що сходяться біля села, і на схилі четвертої гори, що примикає з півдня. Крім колодязів, у селі нема, жодних водоймищ. Відстоїть на захід від станції "Попелюхи" в 9 верстах; в пів версті від села на північний захід розташований півстанок "Городище" вузькоколійного Бершадо-Устипнського шляху. Для здоров'я місцевість сприятлива. Грунт переважно чорноземний, а по схилах гір глинистий. Село лежить на місці древнього поселення, сліди якого видно тепер в 2 верстах. від села на південь у напрямку до села Рудницького; Тут видно рови і вали ("городище"). Городище в певний час належало Тутолміну, а потім Закржевським.
При багаточисленності населення, що складається з православних селян-малоросів, у кількості 1325 чоловіків і 1348 жінок земельні наділи виявляються дуже незначними, так що частина населення змушена промишляти торгівлею на ярмарках як у самому Городищі (ярмарки через кожних два тижні), так і в сусідніх селах і містечках.
Перший храм, який існував в селі до 1850 року, дерев`яний, був приписаний до церкви села Рудницького. Коли і ким храм цей був збудований, а також коли Городище стало самостійним приходом, свідчень не має. Нині існуючий храм збудований в 1851 році поміщиком Закржевським і прихожанами; він — кам`яний, однокупольний, накритий жерстю; близько 1863 року до храму прибудована цегляна дзвіниця. Перший храм був присвячений на честь Успіння Пресвятої Богородиці, а теперішній — на честь IIокрови Пресвятої Богородиці. З членів причту довше інших священствував у приході Іоанн Саббатовский (1850—1867 рр.), який залишив по собі в парафії згадати як про людину енергійну, круту; при ньому влаштована нова кам'яна церква.
Церковно-парафіяльна школа існує в селі з 1889 року; вміщається у власному новому зручному будинку, влаштованому коштом суспільства 1893 року.
Церковної землі 75 десятин. 203 сажені, у тому числі: садибних ділянок — 2 десятини 1594 сажені, орної землі в, трьох змінах — 36 десятин і сіножатей зі кладкою — 36 десятин 1009 саженів.
Причтові поміщення дерев'яні, влаштовані коштом поміщика."
Джерело: Труды Подольского епархіального историко статистического кометета. выпуск девятый. Подъ редакціею священника Евфимія Сѣцинскаго и церкви Подоськсой епархіи. 1901 год. (стор. 785)
29 травня 1962 року була підписана постанова ЦК КПУ № 16 / 18-3 "Про видання «Історії міст і сіл Української РСР», в якій розповідалося, зокрема, і про село Городище.
ГОРОДИЩЕ — село, центр сільської Ради. Віддалене на 21 км від районного центру та на 13 км від залізничної станції Попелюхи. Через село проходить вузькоколійна залізниця. Населення — 1678 чоловік.
На території Городища була розміщена центральна садиба колгоспу «Україна». Господарство багатогалузеве, йому належить 2785 га земельних угідь, у тому числі орної землі 2055 га. Провідні культури — пшениця, цукрові буряки.
Ставок був площею 14 гектарів.
В селі працювали: восьмирічна школа, будинок культури, бібліотека, 3 дитячих ясел.
Партійна організація виникла 1936 року, на обліку знаходилось 40 комуністів, комсомольська організація — існувала з 1920 року, членів спілки — 70 чоловік.
1906 року в селі відбулися заворушення, організаторами яких були С. М. Кузьминський, Ю. В. Степацький, П. В. Хворостянюк.
В Городищі споруджено пам’ятник воїнам-землякам, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни.
Через село проходить вузькоколійна залізниця Рудниця — Гайворон (станція Щербакве). Ґрунтуючись на даних атласу залізниць Російської імперії, дослідник залізничного транспорту Павло Кашин стверджує, що в 1917 році вузькоколійна мережа проходила через станцію Гуменне близько Вінниці, а далі тягнулася до станції Гайворон. Тут до неї примикала лінія Гайворон – Рудниця, де перетиналася з ширококолійною залізницею. Після Другої Світової війни була побудована вузькоколійна гілка від Рудниці в бік Молдови. Рух на ділянці Рудниця – Кам’янка припинився у 1997 році, в 1999 році її зовсім розібрали.
Також селі Городище знаходився дерев’янй млин. Цей вітряк зберігається в Музеї народної архітектури України у Києві. (Фото млина зроблено у 1880 році).
Городище під час Другої світової війни
|
Назва 1946 р. |
Городище |
|
Назва 2014 р. |
Городище |
|
Тип до 1946 р. |
село |
|
Тип 1946 р. |
село |
|
Тип 2014 р. |
село |
|
Район 1946 р. |
Піщанський |
|
Район 2014 р. |
Піщанський |
|
Область 1946 р. |
Вінницька |
|
Область 2014 р. |
Вінницька |
|
Дата початку окупації гітлерівцями та їхніми союзниками |
22 липня 1941 |
|
Дата остаточного вигнання гітлерівців та їхніх союзників |
18 березня 1944 |
|
Загальний час окупації гітлерівцями та їхніми союзниками у днях |
970 |
|
Фронти РСЧА, які брали участь в остаточному вигнанні гітлерівців та їхніх союзників |
2-й Український фронт |
|
Армії РСЧА, які брали участь в остаточному вигнанні гітлерівців та їхніх союзників |
53-тя армія |
|
Групи армій гітлерівської Німеччини та її сателітів, які брали участь у першій окупації |
Група армій "Генерал Антонеску" |
|
Армії гітлерівської Німеччини та її сателітів, які брали участь у першій окупації |
3-тя армія (румунська) |
|
Корпуси гітлерівської Німеччини та її сателітів, які брали участь у першій окупації |
Гірський корпус (румунський) |
|
Широта |
48.2638815080241 |
|
Довгота |
29.0726320856493 |
2014 рік. Уривок карти. с. Городище
Населення
|
Рік |
Жителів |
В тому числі |
З них |
Дворів |
|
|
чоловіків |
жінки |
православних |
|||
|
1893 рік |
2302 |
– |
– |
– |
430 |
|
1897 рік |
2720 |
1329 |
1391 |
– |
– |
|
1901 рік |
2673 |
1325 |
1348 |
– |
– |
|
1905 рік |
2785 |
– |
– |
– |
552 |
|
1962 рік |
1678 |
– |
– |
– |
– |
|
1989 рік |
1010 |
390 |
620 |
– |
– |
|
2001 рік |
801 |
– |
– |
– |
– |
|
2020 рік |
507 |
– |
– |
– |
– |
Млин (вітряк)
2003 рік. Звіт пам'яток Києва:
"297.1.4. Вітряк – с. Городище, Тульчинський район, Піщанська громада, Вінницька область, 1880 рік (архіт.). Зберігається в музеї народної архітектури України (м.Київ).
Стовповий, двоповерховий, каркасний, чотирикрилий. Зведений на дуже низькому і широкому стільці.
Корпус каркасний, в’язаний з дубових брусів, шальований сосновими дошками. Дах двосхилий, на кроквах, критий соломою парками. На першому поверсі – комора для зберігання зерна та борошна, що має окремий вхід і з приміщенням вітряка не сполучається.
Дві пари жорен встановлені на другому поверсі, куди ведуть зовнішні сходи на лівій бічній стіні. Зерно подають нагору воротом, влаштованим перед дверима на піддашку, підпертому кривим підкосом (п’ятнарем), характерним для Поділля."
Галерея
