село МИРОЛЮБІВКА

Миролю́бівка (стара назва Христищі (Хрестища), пізніше Батрацьке) — село в Україні, у Піщанській територіальній громаді, Тульчинського району, Вінницької області.

Поштовий індекс: 24720; 

КОАТУУ: 0523282001 (підтримувався з 1997 року по 2020 рік);

КАТОТТГ: UA05100090060084175 (введено 26.11.2020 року);

Площа: 2,068 км².

Згадка із книги Миколи Крикуна "Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях Статті і матеріали". Львів. Видавництво Українського Католицького Університету, 2008 року на сторінці 262.

 

Миролюбівка є одним із найстаріших населених пунктів Піщанського краю, що на Поділлі.

Таке припущення ми можемо зробити досліджуючи карти XVII століття Гійома Левассера де Боплана. Оскільки тут ми бачимо тільки декілька поселень в границях Піщнського району, серед них: 

Chriʃtiʃca (сучасне село Миролюбівка);

Dimitrom (сучасне село Дмитрашківка).

Ще на даній карті є позначення лісів, а саме:

Turi Las (на місці сучасного села Ставки);

Kobule Las (на місці сучасного села Яворівка);

Korobis Las.

Також відзначені і річки, зокрема:

 Kamiencza R. (річка Кам'янка).

Фрагмент карти Гійома Левассера де Боплана.

Брацлавське воєводство (XVII століття)

Миролюбівка (Chriʃtiʃca) 

 

Адміністративно-територіальний устрій

 12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Піщанської селищної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Піщанського району, село увійшло до складу новоутвореного Тульчинського району, у складі Піщанської територіальної громади.

 

 Релігія

Перша церква Покрови в с. Христищі відома з 1761 р. Перетворена з уніатської на православну в 1794 р. На той час – дерев'яна одноверха споруда. Іконостас 1-ярусний. За іншими відомостями церковна відома з 1781 р. дерев'яна, з окремою кам'яною дзвіницею.

Оскільки стара церква потребувала постійного ремонту, її було розібрано і за рахунок прихожан у 1869—1874 роках побудовано нову кам'яну церкву та зроблений новий іконостас 1887р. За переказом вона була куплена в другому селі. 

7 січня 2019 року парафія Успіння Пресвятої Богородиці Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП) прийняла рішення приєднатися до Вінницької єпархії об’єднаної Помісної Української Православної Церкви, а саме Православної церкви України (ПЦУ).

 

До Успенської церкви  в різні часи відносилися:

  1872 рік – священик Павло Сваричевський;

  1900 рік – священик Дмитро Солтановський;

  1900 рік  псаломщик Філіп Відлянський.

 

Історія

Село Христищі (Хрестище) існувало ще до Хмельниччини. З населених пунктів Піщанського району разом з Дмитрашківкою були нанесені на карти французького інженера Боплана (середина XVII ст.). Входило до так званого Побережжя, яким володіли польські магнати Шашкевичі, а з 30-х років XVII століття — Конецпольські. Вперше згадується 1682 року у дарчій на українські маєтки від Станіслава Конецпольського Янові Конецпольскому.

За правління гетьмана Богдана Хмельницького козацька сотня стояла у селі Христищі, а за свідченнями архівних документів через територію краю Тиміш Хмельницький з козацьким військом прямував до Господаря Молдови – Лупула.

З початку XVIII століття село входило до М'ястківського ключа Олександра Валевського, який продав у 1723 році ключ князю Олександру Любомирському. У 1778 році Любомирський продав М'ястківський ключ графові Антону Більскому. На початку XIX століття Христище разом з Дмитрашківкою і Кукулами було куплено Модзолевськими, потім — графами Стадницькими.

За переказами, назва походить від географічного розташування села, яке лежить на перехресті чотирьох протилежних гір. Різні частини села мають свою назву: Церковна гора, Олійникова гора, Бурлаківка, Вікніна, Клопотівка, Яри.

 

Фрагмент Триверстної військової топографічної карти Російської імперії,

Ф.Ф.Шуберта (1868-1877 роки)

село Миролюбівка (колишня назва Христищі)

 

У 1898 році згідно даних Подільського статистичного комітету було видано книгу «Поместное землевладение в Подольской губерни» (автор В. К. Гульдман), в якій теж згадується село Миролюбівка (Христищі).

«Христищі село, належало графині Марії Ігнатівні Тишкевіч (р.-к.). Господарка проживав в селі Говорах Ушицького повіту. Поштова адреса – місто Нова-Ушиця.

Маєтності знаходятьсяв управлінні. Представник маєтностей – управляючий, дворянин Каліксть Осипович Ржецчіцкій

Всієї землі у власності 2020 десятин (2212,90910 га), в тому числі:

• орної землі – 642 десятини (703,31010 га);

• пасовищ – 1378 десятин (1509,59810 га).»

Примітка:

1 сажень = 4,56458333 м²;

1 десятина = 2 400 саженів = 1,0955 гектара;

1 гектар= 10 000 м² = 2190,78 саженів = 0,915331808 десятини.

 

В книзі "Труды Подольского епархіального историко статистического кометета"  1901 року також є опис села Миролюбівка:

«1041.

Старо-Христище село — розташоване на схилах яру, по дну якого протікає річка Кам'янка, впадаюча в річку Дністер. Кліматичні умови місцевості сприятливі для здоров'я, внаслідок нагірного розташування села і лісів, що знаходяться поблизу. Косогори, на яких розташоване село, складаються з вапняного каменю та білого пісковика; тому тут весною і восени не буває великого бруду. Ґрунт землі переважно піщаний. Старо-Христище — дуже давнє поселення. Спочатку воно називалося прямо Христище, а потім, коли поблизу нього на двоверстній відстані стало утворюватися нове селище, головним чином з переселенців села Христища, і отримало загальну назву спочатку Слободи-Христищенської, а потім сполучну назву Слободо-Христище, то для відмінності старе село назвали Старо-Христице. Найменування села Христище походить від слова «крест», по-малороссийски "хрест", тому що воно розташоване на чотирьох хрестоподібно протилежних одна одній горах, що утворюють собою великий хрест. 

Частини села мають свої особливі назви: "Церковна гора" - так називається та частина села, на якій знаходиться місцевий парафіяльний храм, "Олійникова гора", "Вікнина". "Бурлаківка", "Клопотівка", «Ярі».

Старо-Хистище спочатку належало надвірному коронному ловчому Більському, що видно з копії візити церкви, даної в 1781 році; від Більських воно перейшло до Модзелевського, від нього графу Стадницькому, а тепер ці маєтності перебувають у володінні дочки графа Ігнатія Стадницькаго, Марії Тишкевич.

Жителі під час польського володіння цим краєм були звернені до унії: наприкінці ХVIII століття знову возз'єднані з Православною Церквою при колишньому священику Роману Шуляпському. В даний час парафіян 2382 душі обох статей; всі вони – малороси, займаються землеробством. Заможних між ними немає, тому що близько половини з них безземельні. Деякі на місці мають заробітки при випалюванні вапна; є в селі кілька ковалів, столярів, кушнірів і мірошників(мельників), бо на річці Кам'янки знаходиться багато млинів; з кустарних промислів розвинене тут тканина простих полотен і товстого сукна для селянського одягу. У приході проживає 16 душ римо-католиків і 31 душа євреїв.

В Старо-Христищі раніше був дерев'яний храм з окремою при ньому кам'яною дзвіницею. За переказами, цей храм було куплено в іншому приході і перенесено до село Старо-Христище. Внаслідок старості (дряхлості) цієї церкви, була побудована нова кам'яна церква в 1869-1874 роках коштом парафіян, вартістю близько 16000 р. і тоді ж був влаштований в ній новий іконостас, але так як він не відрізнявся красою, то парафіяни в 1887 р. східний новий іконостас, при чому і вся начинка церкви розписана фарбами.

Церковної землі:

Садибної – 1 десятина 960 саженів,

Орної землі – 30 д. 640 с.,

Сіножатної землі – 22 десятини 743 саженів,

Хутори з городом і садом – 1 десятина 1440 саженів,

Під болотом та інше – 4 десятини 117 саженів.

Дубові ліси – 4 десятини.

Причтові приміщення нові.

Церковна школа відкрита була ще в 1861 р.; в 1894 р. ця школа перетворена в церковно-парафіяльну школу.»

Джерело: Труды Подольского епархіального историко статистического кометета. выпуск девятый. Подъ редакціею священника Евфимія Сѣцинскаго и церкви Подоськсой епархіи. 1901 год. (стор. 825-826)

 

14 серпня 1919 р. у бою проти комуно-московського полку ім. Леніна за Хрестище загинув командир 4-ї сотні 7-го Синього полку 3-ї Залізної дивізії Армії УНР Лютий-Лютенко.

 

29 травня 1962 року була підписана постанова ЦК КПУ № 16 / 18-3 "Про видання «Історії міст і сіл Української РСР», в якій розповідалося, зокрема, і про село Миролюбівка.

 

«МИРОЛЮБІВКА (до 1920 року — Хрестище, до 1964 року — Батрацьке) — село, центр сільської Ради, розташоване в долині річки Кам’янки — притоки Дністра, за 6 км від районного центру і за 14 км від залізничної станції Попелюхи. Населення — 2223 чоловіка.

На території села була розташована центральна садиба колгоспу ім. Карла Маркса. Господарство мало 2678 га закріпленої землі, у т. ч. 1868 га орної. Виробничий напрям — вирощування зернових й технічних культур та тваринництво. За високі виробничі показники бригадиру тракторної бригади І. М. Гуменному присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

Була восьмирічна школа, бібліотека, будинок культури, дитячий садок, медпункт.

Комуністів у селі працювало 48, комсомольців — 75 чоловік.

Село засноване у XVIII столітті.

У 1906 році в селі відбулися селянські заворушення.

Перший ТСОЗ виник у грудні 1926 року.

Воїнам-односельцям, які загинули на фронтах війни, споруджено пам’ятник.»

 

Миролюбівка під час Другої світової війни

Назва 1946 р.

Батрацьке

Назва 2014 р.

Миролюбівка

Тип до 1946 р.

село

Тип 1946 р.

село

Тип 2014 р.

село

Район 1946 р.

Піщанський

Район 2014 р.

Піщанський

Область 1946 р.

Вінницька

Область 2014 р.

Вінницька

Дата початку окупації гітлерівцями та їхніми союзниками

21 липня 1941

Дата остаточного вигнання гітлерівців та їхніх союзників

17 березня 1944

Загальний час окупації гітлерівцями та їхніми союзниками у днях

970

Фронти РСЧА, які брали участь в остаточному вигнанні гітлерівців та їхніх союзників

2-й Український фронт

Армії РСЧА, які брали участь в остаточному вигнанні гітлерівців та їхніх союзників

53-тя армія

Групи армій гітлерівської Німеччини та її сателітів, які брали участь у першій окупації

Група армій "Генерал Антонеску"

Армії гітлерівської Німеччини та її сателітів, які брали участь у першій окупації

3-тя армія (румунська)

Корпуси гітлерівської Німеччини та її сателітів, які брали участь у першій окупації

Гірський корпус (румунський)

Широта

48.2580022554343

Довгота

28.8390641913347

2014 рік. Уривок карти. с. Миролюбівка

 

Населення

Рік

Жителів

В тому числі

З них

Дворів

чоловіків

жінок

православних

1893 рік

3571

532

1897 рік

2328

1204

1124

1901 рік

2382

1905 рік

2345

586

1962 рік

2223

1989 рік

1548

657

891

2001 рік

1394

2020 рік

1062

 

Природно-заповідний фонд

 

• комплексна пам'ятка природи загальнодержавного значення «Княгиня».

• ботанічний заказник загальнодержавного значення Гарячківська Дача.

• гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення Джерело «Стінка».

 

 

Місцезнаходження

Google Maps content is not displayed due to your current cookie settings. Click on the cookie policy (functional) to agree to the Google Maps cookie policy and view the content. You can find out more about this in the Google Maps privacy policy.

 

Галерея

П О Д І Л И Т И С Я

С А Й Т О М