Миролю́бівка (стара назва Христищі (Хрестища), пізніше Батрацьке) — село в Україні, у Піщанській територіальній громаді, Тульчинського району, Вінницької області.
Поштовий індекс: 24720;
КОАТУУ: 0523282001 (підтримувався з 1997 року по 2020 рік);
КАТОТТГ: UA05100090060084175 (введено 26.11.2020 року);
Площа: 2,068 км².
Згадка із книги Миколи Крикуна "Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях Статті і матеріали". Львів. Видавництво Українського Католицького Університету, 2008 року на сторінці 262.
Миролюбівка є одним із найстаріших населених пунктів Піщанського краю, що на Поділлі.
Таке припущення ми можемо зробити досліджуючи карти XVII століття Гійома Левассера де Боплана. Оскільки тут ми бачимо тільки декілька поселень в границях Піщнського району, серед них:
Chriʃtiʃca (сучасне село Миролюбівка);
Dimitrom (сучасне село Дмитрашківка).
Ще на даній карті є позначення лісів, а саме:
Turi Las (на місці сучасного села Ставки);
Kobule Las (на місці сучасного села Яворівка);
Korobis Las.
Також відзначені і річки, зокрема:
Kamiencza R. (річка Кам'янка).
Фрагмент карти Гійома Левассера де Боплана.
Брацлавське воєводство (XVII століття)
Миролюбівка (Chriʃtiʃca)
Адміністративно-територіальний устрій
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Піщанської селищної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Піщанського району, село увійшло до складу новоутвореного Тульчинського району, у складі Піщанської територіальної громади.
Релігія
Перша церква Покрови в с. Христищі відома з 1761 р. Перетворена з уніатської на православну в 1794 р. На той час – дерев'яна одноверха споруда. Іконостас 1-ярусний. За іншими відомостями церковна відома з 1781 р. дерев'яна, з окремою кам'яною дзвіницею.
Оскільки стара церква потребувала постійного ремонту, її було розібрано і за рахунок прихожан у 1869—1874 роках побудовано нову кам'яну церкву та зроблений новий іконостас 1887р. За переказом вона була куплена в другому селі.
7 січня 2019 року парафія Успіння Пресвятої Богородиці Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП) прийняла рішення приєднатися до Вінницької єпархії об’єднаної Помісної Української Православної Церкви, а саме Православної церкви України (ПЦУ).
До Успенської церкви в різні часи відносилися:
1872 рік – священик Павло Сваричевський;
1900 рік – священик Дмитро Солтановський;
1900 рік – псаломщик Філіп Відлянський.
Історія
Село Христищі (Хрестище) існувало ще до Хмельниччини. З населених пунктів Піщанського району разом з Дмитрашківкою були нанесені на карти французького інженера Боплана (середина XVII ст.). Входило до так званого Побережжя, яким володіли польські магнати Шашкевичі, а з 30-х років XVII століття — Конецпольські. Вперше згадується 1682 року у дарчій на українські маєтки від Станіслава Конецпольського Янові Конецпольскому.
За правління гетьмана Богдана Хмельницького козацька сотня стояла у селі Христищі, а за свідченнями архівних документів через територію краю Тиміш Хмельницький з козацьким військом прямував до Господаря Молдови – Лупула.
З початку XVIII століття село входило до М'ястківського ключа Олександра Валевського, який продав у 1723 році ключ князю Олександру Любомирському. У 1778 році Любомирський продав М'ястківський ключ графові Антону Більскому. На початку XIX століття Христище разом з Дмитрашківкою і Кукулами було куплено Модзолевськими, потім — графами Стадницькими.
За переказами, назва походить від географічного розташування села, яке лежить на перехресті чотирьох протилежних гір. Різні частини села мають свою назву: Церковна гора, Олійникова гора, Бурлаківка, Вікніна, Клопотівка, Яри.
Фрагмент Триверстної військової топографічної карти Російської імперії,
Ф.Ф.Шуберта (1868-1877 роки)
село Миролюбівка (колишня назва Христищі)
У 1898 році згідно даних Подільського статистичного комітету було видано книгу «Поместное землевладение в Подольской губерни» (автор В. К. Гульдман), в якій теж згадується село Миролюбівка (Христищі).
«Христищі село, належало графині Марії Ігнатівні Тишкевіч (р.-к.). Господарка проживав в селі Говорах Ушицького повіту. Поштова адреса – місто Нова-Ушиця.
Маєтності знаходятьсяв управлінні. Представник маєтностей – управляючий, дворянин Каліксть Осипович Ржецчіцкій
Всієї землі у власності 2020 десятин (2212,90910 га), в тому числі:
• орної землі – 642 десятини (703,31010 га);
• пасовищ – 1378 десятин (1509,59810 га).»
…
Примітка:
1 сажень = 4,56458333 м²;
1 десятина = 2 400 саженів = 1,0955 гектара;
1 гектар= 10 000 м² = 2190,78 саженів = 0,915331808 десятини.
…
В книзі "Труды Подольского епархіального историко статистического кометета" 1901 року також є опис села Миролюбівка:
«1041.
Старо-Христище село — розташоване на схилах яру, по дну якого протікає річка Кам'янка, впадаюча в річку Дністер. Кліматичні умови місцевості сприятливі для здоров'я, внаслідок нагірного розташування села і лісів, що знаходяться поблизу. Косогори, на яких розташоване село, складаються з вапняного каменю та білого пісковика; тому тут весною і восени не буває великого бруду. Ґрунт землі переважно піщаний. Старо-Христище — дуже давнє поселення. Спочатку воно називалося прямо Христище, а потім, коли поблизу нього на двоверстній відстані стало утворюватися нове селище, головним чином з переселенців села Христища, і отримало загальну назву спочатку Слободи-Христищенської, а потім сполучну назву Слободо-Христище, то для відмінності старе село назвали Старо-Христице. Найменування села Христище походить від слова «крест», по-малороссийски "хрест", тому що воно розташоване на чотирьох хрестоподібно протилежних одна одній горах, що утворюють собою великий хрест.
Частини села мають свої особливі назви: "Церковна гора" - так називається та частина села, на якій знаходиться місцевий парафіяльний храм, "Олійникова гора", "Вікнина". "Бурлаківка", "Клопотівка", «Ярі».
Старо-Хистище спочатку належало надвірному коронному ловчому Більському, що видно з копії візити церкви, даної в 1781 році; від Більських воно перейшло до Модзелевського, від нього графу Стадницькому, а тепер ці маєтності перебувають у володінні дочки графа Ігнатія Стадницькаго, Марії Тишкевич.
Жителі під час польського володіння цим краєм були звернені до унії: наприкінці ХVIII століття знову возз'єднані з Православною Церквою при колишньому священику Роману Шуляпському. В даний час парафіян 2382 душі обох статей; всі вони – малороси, займаються землеробством. Заможних між ними немає, тому що близько половини з них безземельні. Деякі на місці мають заробітки при випалюванні вапна; є в селі кілька ковалів, столярів, кушнірів і мірошників(мельників), бо на річці Кам'янки знаходиться багато млинів; з кустарних промислів розвинене тут тканина простих полотен і товстого сукна для селянського одягу. У приході проживає 16 душ римо-католиків і 31 душа євреїв.
В Старо-Христищі раніше був дерев'яний храм з окремою при ньому кам'яною дзвіницею. За переказами, цей храм було куплено в іншому приході і перенесено до село Старо-Христище. Внаслідок старості (дряхлості) цієї церкви, була побудована нова кам'яна церква в 1869-1874 роках коштом парафіян, вартістю близько 16000 р. і тоді ж був влаштований в ній новий іконостас, але так як він не відрізнявся красою, то парафіяни в 1887 р. східний новий іконостас, при чому і вся начинка церкви розписана фарбами.
Церковної землі:
Садибної – 1 десятина 960 саженів,
Орної землі – 30 д. 640 с.,
Сіножатної землі – 22 десятини 743 саженів,
Хутори з городом і садом – 1 десятина 1440 саженів,
Під болотом та інше – 4 десятини 117 саженів.
Дубові ліси – 4 десятини.
Причтові приміщення нові.
Церковна школа відкрита була ще в 1861 р.; в 1894 р. ця школа перетворена в церковно-парафіяльну школу.»
Джерело: Труды Подольского епархіального историко статистического кометета. выпуск девятый. Подъ редакціею священника Евфимія Сѣцинскаго и церкви Подоськсой епархіи. 1901 год. (стор. 825-826)
14 серпня 1919 р. у бою проти комуно-московського полку ім. Леніна за Хрестище загинув командир 4-ї сотні 7-го Синього полку 3-ї Залізної дивізії Армії УНР Лютий-Лютенко.
29 травня 1962 року була підписана постанова ЦК КПУ № 16 / 18-3 "Про видання «Історії міст і сіл Української РСР», в якій розповідалося, зокрема, і про село Миролюбівка.
«МИРОЛЮБІВКА (до 1920 року — Хрестище, до 1964 року — Батрацьке) — село, центр сільської Ради, розташоване в долині річки Кам’янки — притоки Дністра, за 6 км від районного центру і за 14 км від залізничної станції Попелюхи. Населення — 2223 чоловіка.
На території села була розташована центральна садиба колгоспу ім. Карла Маркса. Господарство мало 2678 га закріпленої землі, у т. ч. 1868 га орної. Виробничий напрям — вирощування зернових й технічних культур та тваринництво. За високі виробничі показники бригадиру тракторної бригади І. М. Гуменному присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Була восьмирічна школа, бібліотека, будинок культури, дитячий садок, медпункт.
Комуністів у селі працювало 48, комсомольців — 75 чоловік.
Село засноване у XVIII столітті.
У 1906 році в селі відбулися селянські заворушення.
Перший ТСОЗ виник у грудні 1926 року.
Воїнам-односельцям, які загинули на фронтах війни, споруджено пам’ятник.»
Миролюбівка під час Другої світової війни
Назва 1946 р. |
Батрацьке |
Назва 2014 р. |
Миролюбівка |
Тип до 1946 р. |
село |
Тип 1946 р. |
село |
Тип 2014 р. |
село |
Район 1946 р. |
Піщанський |
Район 2014 р. |
Піщанський |
Область 1946 р. |
Вінницька |
Область 2014 р. |
Вінницька |
Дата початку окупації гітлерівцями та їхніми союзниками |
21 липня 1941 |
Дата остаточного вигнання гітлерівців та їхніх союзників |
17 березня 1944 |
Загальний час окупації гітлерівцями та їхніми союзниками у днях |
970 |
Фронти РСЧА, які брали участь в остаточному вигнанні гітлерівців та їхніх союзників |
2-й Український фронт |
Армії РСЧА, які брали участь в остаточному вигнанні гітлерівців та їхніх союзників |
53-тя армія |
Групи армій гітлерівської Німеччини та її сателітів, які брали участь у першій окупації |
Група армій "Генерал Антонеску" |
Армії гітлерівської Німеччини та її сателітів, які брали участь у першій окупації |
3-тя армія (румунська) |
Корпуси гітлерівської Німеччини та її сателітів, які брали участь у першій окупації |
Гірський корпус (румунський) |
Широта |
48.2580022554343 |
Довгота |
28.8390641913347 |
2014 рік. Уривок карти. с. Миролюбівка
Населення
Рік |
Жителів |
В тому числі |
З них |
Дворів |
|
чоловіків |
жінок |
православних |
|||
1893 рік |
3571 |
– |
– |
– |
532 |
1897 рік |
2328 |
1204 |
1124 |
– |
– |
1901 рік |
2382 |
– |
– |
– |
– |
1905 рік |
2345 |
– |
– |
– |
586 |
1962 рік |
2223 |
– |
– |
– |
– |
1989 рік |
1548 |
657 |
891 |
– |
– |
2001 рік |
1394 |
– |
– |
– |
– |
2020 рік |
1062 |
– |
– |
– |
– |
Природно-заповідний фонд
• комплексна пам'ятка природи загальнодержавного значення «Княгиня».
• ботанічний заказник загальнодержавного значення Гарячківська Дача.
• гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення Джерело «Стінка».
Місцезнаходження
Галерея