Рудницьке — село в Україні, у Піщанській територіальній громаді, Тульчинському районі, Вінницькій області.
Поштовий індекс: 24730;
КОАТУУ: 0523282601 (підтримувався з 1997 року по 2020 рік);
КАТОТТГ: UA0510090080019030 (введено 26.11.2020 року);
Площа: 3,45 км².
Адміністративно-територіальний устрій
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Піщанської селищної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Піщанського району, село увійшло до складу новоутвореного Тульчинського району, у складі Піщанської територіальної громади.
Релігія
Церква Воздвиження відома з ерекції Йосифа Сосновського 1780 року. Вона
перетворена з уніатської на православну в 1794 році.
Братство відомо з 1787 року.
Нова церква збудована в 1867 році – дерев'яна одноверха, з окремою дзвіницею. Згоріла у 1893 році.
До Дмитрівської церкви в різні часи відносилися:
1872 рік – священик Митрофан Маніловський;
1872 рік – священик Опанас Ярошевич;
1900-1905 роки – священик Іван Ярошевич;
1900 рік – псаломщик Василь Студецький.
Географія
У селі бере початок річки Савранка, лива притока річки Саврані.
Знайтися за 1,5 км від станції Нефар, за 7 км від селища Рудниці.
…
Примітка:
Нефа́р — пасажирський залізничний зупинний пункт Шевченківської дирекції Одеської залізниці на вузькоколійній залізниці (ширина — 75 см) Гайворон — Рудниця між станцією Рудниця (7 км) та станцією Бершадь (47 км).
…
Історія
Як ми можемо бачити на карті Ф.Ф. Шуберта село Рудницьке раніше мало назву Рудниця.
Фрагмент Триверстної військової топографічної карти Російської імперії,
Ф.Ф.Шуберта (1868-1877 роки)
село Рудницьке
У 1898 році згідно з даними Подільського статистичного комітету було видано книгу «Поместное землевладение в Подольской губернии» (автор В. К. Гульдман), в якій теж сказано про село Рудницьке. В даній книзі говориться наступне:
« Рудницьке село, належало дворянину Курської губернії Миколаю Григоровичу Щербакову. Господар проживає на території своєї власності та сам веде господарство. Поштова адреса – станція Південно-Західна залізна дорога Попелюхи.
У всій землі у власності 1539 десятин (1685,9745 га), в тому числі:
• садибних ділянок – 21 десятина (23,0055 га);
• орної землі – 1047 десятин (1146,9885 га);
• лісів – 462 десятини (506,121 га);
• незручні землі (непридатні для посіву) – 9 десятин (9,8595 га). »
…
Примітка:
1 сажень = 4,56458333 м²
1 десятина = 2 400 саженів = 1,0955 гектара
1 гектар= 10 000 м² = 2190,78 саженів = 0,9152825194 десятини
…
В книзі "Труды Подольского епархіального историко статистического кометета" 1901 року також є опис села Рудницьке:
«995.
Рудницьке село — знаходиться на ідеально рівній місцевості, в 36 верстах з повітового міста і в 5 серстах від залізничної станції "Попелюхи". Грунти переважно чорноземні. На схід від села серед церковної землі на підвищенні є давнє укріплення, відоме в народі під назвою «Замчисько», вкопане глибоким і широким ровом. Рудницьке на початку ХІХ століття належало генералу Туталміну, а в теперішній час належить Миколі Григоровичу Щербакову.
Населення складається з селян-малоросів; в парафії православних 1206 чоловіків і 1234 жінки, а також 4 чоловіки і 5 жінок римо-католиків і 16 євреїв.
Час побудови першої церкви не відомий точно. З рукописної книги, яка зберігається в церкві, «Реєстр Брацтва молодого церкви Рудницького храму Воздвиження Чесного Хреста», написаної з 1787 по 1799 роки польською мовою, і з 1799 року на російській, можна зробити висновок, що храм існує ще до 1787 року, а ерекція (дозвіл) на церковні угіддя була видана ще раніше в 1780 р. польський гетьман Іосипом Сосновським. Нова церква побудована була в 1867 році і освячена теж в честь Воздвиження Чесного Хреста Господнього; вона була будинком дерев`яним, однокупольна, з окремою дзвіницею. У 1893 році Церква згоріла, тому нині богослужіння проходить у церкві-школі, побудованій у 1894 році. в ім'я святого Димитрія, митрополита Ростовського, на церковному кладовищі.
Церковної землі 53 десятини 1164 сажені, в тому числі: садибних ділянок 3 десятини, орної землі в 3-х змінах 25 десятин 582 сажені, сіножатної землі 16 десятин 1116 саженів і хутори з пасічиськом 8 десятин 1872 саженів.
Причтові приміщення збудовано у 1887 році на кошти поміщика. Крім церкви-школи, є ще школа грамоти, розташована в найманій хаті.»
Джерело: Труды Подольского епархіального историко статистического кометета. выпуск девятый. Подъ редакціею священника Евфимія Сѣцинскаго и церкви Подоськсой епархіи. 1901 год. (стор. 793-794)
29 травня 1962 року була підписана постанова ЦК КПУ № 16 / 18-3 "Про видання «Історії міст і сіл Української РСР», в якій розповідалося, зокрема, і про село Рудницьке.
«РУДНИЦЬКЕ — село, центр сільської Ради. Від районного центру віддалене на 14 км та на 6 км від залізничної станції Попелюхи. Населення — 1700 чоловік.
На території Рудницького — центральна садиба артілі ім. Шевченка.
Господарство багатогалузеве, мало в користуванні 3191 га землі, у т. ч. 2135 га орної. Вирощувались тут зернові і технічні культури, розводять м’ясо-молочну худобу.
В селі були восьмирічна школа, бібліотека, будинок культури, кіностаціонар, працюювали фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла.
Партійна і комсомольська організації виникли у 1924 році. Комуністів є 26, комсомольців — 60 чоловік.
Село відоме з другої половини XVIII століття.
Історія Рудницького багата революційними подіями.
У 1848, 1862, 1865, 1869 роках тут відбувалися селянські заворушення.
Відкрито пам’ятник воїнам-землякам, які загинули в боях з фашистами у період Великої Вітчизняної війни.»
Рудницьке під час Другої світової війни
Назва 1946 р. |
Рудницьке |
Назва 2014 р. |
Рудницьке |
Тип до 1946 р. |
село |
Тип 1946 р. |
село |
Тип 2014 р. |
село |
Район 1946 р. |
Піщанський |
Район 2014 р. |
Піщанський |
Область 1946 р. |
Вінницька |
Область 2014 р. |
Вінницька |
Дата початку окупації гітлерівцями та їхніми союзниками |
22 липня 1941 |
Дата остаточного вигнання гітлерівців та їхніх союзників |
16 березня 1944 |
Загальний час окупації гітлерівцями та їхніми союзниками у днях |
968 |
Кількість мешканців, знищених гітлерівцями та їхніми союзниками під час окупації |
3 |
Фронти РСЧА, які брали участь в остаточному вигнанні гітлерівців та їхніх союзників |
2-й Український фронт |
Армії РСЧА, які брали участь в остаточному вигнанні гітлерівців та їхніх союзників |
53-тя армія |
Групи армій гітлерівської Німеччини та її сателітів, які брали участь у першій окупації |
Група армій "Генерал Антонеску" |
Армії гітлерівської Німеччини та її сателітів, які брали участь у першій окупації |
3-тя армія (румунська) |
Корпуси гітлерівської Німеччини та її сателітів, які брали участь у першій окупації |
Гірський корпус (румунський) |
Широта |
48.2545197716574 |
Довгота |
29.0046723543449 |
2014 рік. Уривок карти. с. Рудницьке
Населення
Рік |
Жителів |
В тому числі |
З них |
Дворів |
|||
чоловіків |
жінок |
правосл. |
катол. |
євреїв |
|||
1893 рік |
1457 |
– |
– |
– |
– |
– |
433 |
1897 рік |
2420 |
1199 |
1221 |
– |
– |
– |
– |
1901 рік |
2440 |
1206 |
1234 |
– |
9 |
16 |
– |
1905 рік |
2520 |
– |
– |
– |
– |
– |
580 |
1962 рік |
1700 |
– |
– |
– |
– |
– |
– |
1989 рік |
1003 |
395 |
608 |
– |
– |
– |
– |
2001 рік |
831 |
– |
– |
– |
– |
– |
– |
2020 рік |
539 |
– |
– |
– |
– |
– |
– |
Природно-заповідний фонд
На землях Рудницької сільської ради перебуває Урочище «Замчисько». Серед місцевих мешканців також називається «Кінський копит». Розташоване за 1,2 км на південний схід від крайніх східних хат села Рудницьке та 1,3 км на захід від південного краю села Городище. Займає частину північного схилу плато долини річки Савранки (за якою отримало назву). Територія пам’ятки збереглась відносно непогано та повністю вкрита сучасним лісом. Продовження оборонного рову на схилі мають очевидні ерозійні пошкодження, що ускладнює визначення точних меж пам’ятки. Рів відзначається великими глибинами, які місцями сягають 5 –7 м. Загальна площа складає близько 2,00– 2,26 га, (верхня частина охоплена валом 1,08 га). Археологи знайшли тут залишки Скіфського городища.
Місцезнаходження
Галерея