село ЧОРНОМИН

Чорно́мин (колишня назва Розбійна)  — село в Україні, у Піщанській територіальній громаді, Тульчинського району, Вінницької області.

Поштовий індекс: 24732; 

КОАТУУ: 0523283401 (підтримувався з 1997 року по 2020 рік);

КАТОТТГ: UA05100090100012114 (введено 26.11.2020 року);

Площа: 2,593 км².

Адміністративно-територіальний устрій:

За адміністративним підрозділом XVI – XVIII ст. – Трибусівка входила до Брацлавського воєводства;

За адміністративним поділом XIX ст. – до Ольгопільського повіту 19 століття;

За адміністративним поділом XX ст. – до Піщанського району.

 12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Піщанської селищної громади.

 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Піщанського району, село увійшло до складу новоутвореного Тульчинського району, у складі Піщанської територіальної громади.

Релігія

Історія 

Фрагмент Триверстної військової топографічної карти Російської імперії,

Ф.Ф.Шуберта (1868-1877 роки)

село Чорномин

Церковно-приходська школа в селі Чорномин діяла тут з 1891 року, відкрита і переобладнана з волосної управи, при ній була школа грамоти для дівчаток.

У 1898 році згідно даних Подільського статистичного комітету було видано книгу «Поместное землевладение в Подольской губерни» (автор В. К. Гульдман), в якій теж згадується село Чорномин. В ній сказано наступне:

«Чорномин село, належало дворянину Подільської губернії Миколаю Миколайовичу Чорномському. Господар проживав на території власності. Поштова адреса – станція Південно-Західна залізна дорога Попелюхи.

Всієї землі у власності 1143 десятини і 1985 саженів (1253,1 га), в тому числі:

• садибних ділянок – 58 десятин 95 саженів (63,6 га);

• орної землі – 641 десятина 1462 сажені (702,9 га);

• лісів – 305 десятин 561 саженів (334,4 га);

• пасовищ – 101 десятина 1787 саженів (111,5 га);

• незручні землі (непридатні для посіву) – 57 десятин 480 саженів (62,7га).»

…

Примітка:

1 сажень = 4,56458333 м²

1 десятина = 2 400 саженів = 1,0955 гектара

1 гектар= 10 000 м² = 2190,78 саженів = 0,9152825194 десятини.

…

 В книзі "Труды Подольского епархіального историко статистического кометета"  1901 року також є опис села Чорномин:

«1003.

Чарномин село – розташоване в балці (улоговині), в 35 верстах від повітового міста і в 2 верстах від залізничної та поштової станції «Попелюхи». Через село в даний час проводиться шосейна дорога від Попелюх до міста Ольгополя. Кліматичні умови досить сприятливі для здоров`я;  зрідка зустрічаються «мочарі». Чорномин до 1835 року називався «Розбійною», під якою назвою він відомий і за документами. З 1835 року йому засвоєно теперішню назву за клопотанням власників села. Чаріомських. від їхньої прізвища. Поселення це не надто давнє: раніше на місці Чорномина стояв дрімучий ліс, біля якого проходила колишня чумацька дорога («Шпаків шлях»), що вела до Чорного моря і в Крим.

До Чарномену приписані два присілки: Козловка і Рибки, що знаходяться від села в трьогверсній відстані.

Козловка до 1860 року називалася «Іустиновкою» і до зо-х років нинішнього століття мала самостійну парафію.

Рибки спочатку були маленьким хутором, але в 30-х роках ХІХ століття місцевий поміщик Микола Чарномській переселив сюди 20 родин селян, куплених ним у власника села Любомирки, внаслідок чого колишній хутір одразу зробився цілим поселенням (селом).

Маєтності нині належить Миколі Миколайовичу Чарномському; при селі знаходиться великий цукровий завод. Усіх парафіян у Чарномині 872 чоловіки н 860 жінок, у Козлівці 375 чоловіків і 366 жінок, в Рибках 315 чоловіків і 321 жінка, а всього 1562 чоловік і 1547 жінок.; крім того, є 29 чоловіків і 36 жінок римо-католицького сповідання, і 41 чоловік та 43 жінки євреїв. Більшість жителів – селяни-малороси, що займаються землеробством і роботами на місцевому цукровому заводі.

Перша церква в Чорномині на честь Різдва Пресвятої Богородиці, створена невідомо коли, згоріла 9 травня 1858року; вона була дерев'яна, дуже стара. У 1859 році закладена і в 1867 р. освячена нова, нині існуюча церква, теж на честь Різдва Божої Матері; вона – цегляна, світла і обширна, з цегляною ж дзвіницею над притвором, вартістю понад 25 тисяч рублів; побудована коштом парафіян. Іконостас і живопис по стінах церкви коштує окремо більше 3 тисячі рублів.

В приписному селищі Козлівці була до 30-х років нинішнього століття маленька дерев'яна церква, але близько цього часу її розібрали, як кажуть, на вимогу місцевого поміщика. Нинішня Козлівська церква побудована в 1865 р. на кошти парафіян, частково із матеріалів старої церкви села Пирожної, куплених парафіянами, а частково з лісу, подарованого місцевим землевласником (30 дубів). Іконостас у ній старий, куплений із сусідньої церкви села Сербів за 18 рублів. Дзвіниця окремо, складається з 4 стовпів, на яких поставлено гонтовий дах (черепиця). Вся церква вартістю близько 15000 рублів; присвячена імені святого Апостола та Євангеліста Іоанна Богослова.

У поміщицькому будинку Чарномських є в одній із кімнат вівтар римо-католицький, куди приїжджає щотижня по п'ятницях ксьондз для богослужіння з міста Кодими. Крім того, біля села на горі збудована місцевою поміщицею капличка, де поставлена Чінстоховська ікона Божої Матері, перед якою постійно горять дві свічки; на цьому місці поміщицю викинули з екіпажу коні, які понеслися.

Церковної землі в селі Чарномпні: орної землі –  22 десятини 1444 сажені, сіножатної землі – 17 десятин 1200 саженів та садибних ділянок – 2 десятини 200 саженів, а всього – 44 десятини 44 сажені;

в селищі Козловці: орної землі – 21 десятина 268 саженів, сіножатної землі – 22 десятини 1068 саженів та садибних ділянок –  1632 с., а всього – 44 десятини 568 саженів.

Прпчтові приміщення: будинок для священника дерев'яний, старий, критий жерстю (бляхою), побудований за кошти парафіян; для псаломщика теж дерев'яний, новий, але сирий, коштом поміщика. Церковно-парафіяльна школа в селі Чарномпні з 1891 року; приміщена у власній будівлі, переробленій з волосного правління; при ній школа грамоти для дівчаток з 1899 року в тому ж будинку.

У Козлівці школа грамоти з 1897 року і в Рибках з 1899 року; обидві поміщаються в окремих селянських будинках.»

Джерело: Труды Подольского епархіального историко статистического кометета. выпуск девятый. Подъ редакціею священника Евфимія Сѣцинскаго и церкви Подоськсой епархіи. 1901 год. (стор. 799-800)

На території села Чорномин встановлено Пам’ятник 213 воїнам- односельчанам, загиблим на фронтах Другої світової війни.

Чорномин під час Другої світової війни

2014 рік. Уривок карти. с. Чорномин

Населення

Визначні місця села

• Чорноминський палац — палац графів Чорномських, що є дуже схожим на Білий дім у Вашингтоні. Деякі назви цього палацу: «Палац з двадцятидоларової банкноти», «вінець розбитого кохання».

• Парк — поруч із палацом;

• Каплиця (19 ст.) — розташована поруч з автодорогою;

• Дуб пірамідальний — вікове дерево, ботанічна пам'ятка природи місцевого значення. Зростає у селі Чорномин Піщанського району Вінницької області, на приватній садибі по вул. Леніна, 6. Вік дерева понад 100 років; висота дерева — 24 м, діаметр — 48 см. За переказом, посаджений місцевим поміщиком Миколаєм Чарномським.

• Музей, створений у дитсадку. 

Цукровий завод

У Чорномині було розміщено великий цукрозавод. Переважна більшість місцевих жителів - селян-украінців, які займалися землеробством та працювали  на цукровому заводі.

Як свідчать  розповіді  старожилів, завод було збудовано поміщиком  Чарноминським в 1861  році,  належав  він  товариству «Чарноминський і браття  Коженевські».  В 1912  році  завод було продано графові  Ярошинському.

До  Великої  Жовтневої  соціалістичної  революції це  була звичайна цукроварня, яка  переробляла  за добу 1500 центнерів  буряків.

Всі роботи  на заводі  виконувалися  вручну, механізації  ніякої  не було.

Як свідчить «Условие  найма на  работу  села Багриновци Литинского уезда от 1884 года января 4 дня» селяни повинні були  працювати, як в будний  день так  і в свята  і в середині  заводу по 12 годин, а зовні з досвітку до   пізнього    вечора. 

Революційні   події  1905  року сколихнули  життя в селі  і зокрема  на цукроварні. Як і події 1914 року,  що  були   спричинені  мобілізацією на фронт. 

Чутки  про  революційнй  події  1917 року  дійшли  і до села  Чорномин.  Робітники  заводу  розгорнули  боротьбу  за свої  права.

27 квітня  1917 року  від імені робітників було послано в м. Київ  делегатів  в Раду  робітничих  і солдатських  депутатів.   

На початку 1918 року Чорноминський цукрозавод переходить  в руки держави. Першим  директором був кочегар із  Бершадського  цукрозаводу тов. Казіміров.  Вже  в 1920 році  на заводі  була створена територіальна партійна і комсомольська  організації.

Починаючи з 1920 року і до 1941 року завод збільшує  потужність з  кожним роком дає більше  продукції.  В 1925 році  було вироблено цукру 51054 цнт. В  1940 році 101237 цнт. Але  мирну  працю  цукроварів перевала  Друга Світова Війна війна.  22  липня  1941 року в село прийшли окупаційні  війська. Окупація  тривала до 7 березня 1944  року.

Вже  в перший  післявоєнний  1946 рік  завод дав 4408 цнт. продукції.

Потужність його з кожним роком зростала, завод оновлювався.

На  даний  час  цукровий  завод  зруйновано.

Палац Чарномських

Місцезнаходження

Галерея