селище РУДНИЦЯ

Селище розташоване на найвищій точці у Піщанському районі, за 11 км від райцентру (місцевою дорогою та автошляхом Т0225).

Головною історичною пам'яткою Рудниці є вузькоколійна залізниця, і її маршрут пролягає до Помічної.

Одна із гілок вузькоколійки проходила через станцію Гуменне близько Вінниці, а далі тягнулася до станції Гайворон. Тут до неї примикала лінія Гайворон – Рудниця, де знову був перетин з ширококолійною залізницею.

Після Другої Світової війни (за іншими даними – ще перед її початком) була побудована вузькоколійна гілка від Рудниці в бік Молдови до пристані Кам’янка-Дністровська на Дністрі довжиною 42 кілометри.

На ділянці Рудниця – Гайворон курсувала одна пара приміських і дві пари вантажно-пасажирських потягів. На ділянці Рудниця – Кам’янка пасажирський рух було представлено однією парою вантажно-пасажирських поїздів. Всього у кращі часи щодня на маршрути виходило 15 пар поїздів, розповідав колись журналістам «УЦ» ветеран-залізничник з Гайворона Валентин Бевзенко.

Наприкінці 1990 років від Рудниці на Гайворон курсували два вузькоколійні потяги. У їхньому складі ще були плацкартні вагони Pafawag з бічними полицями, проте в основному експлуатувалися вагони ПВ-51 Деміховського машинобудівного заводу. На лінії Гайворон – Підгородня на той момент курсував один пасажирський поїзд.

Рух на ділянці Рудниця – Кам’янка припинився у 1997 році, в 1999 році її зовсім розібрали.

На території селища Рудниця знаходиться Публiчне акцiонерне товариство "ПлазмаТек" було створено в 1946 роцi як державне пiдприємство Рудницька РТС, що була перейменована в Пiщанське районне об"єднання "Сiльгосптехнiка", яке займалось матерiально-технiчним забеспеченням сiльськогосподарських пiдприємств Пiщанського району, ремонтом сiльськогосподарськоїх технiки, надавала послуги автомобiльним транспортом, а також забеспечувала сiльськогосподарськi пiдприємства засобами захисту рослин, мiнеральними добривами та виконувала роботи по внесенню добрив в грунт.

В 1980 роцi. згiдно з рiшенням ради мiнiстрiв та iнших урядових рiшень, зi складу райсiльгосптехнiки було видiлено в окрему органiзацiю - Пiщанську райсiльгоспхiмiю, яка стала виконувати роботи по хiмзахисту рослин.

В першому кварталi 1986 року, згiдно з урядовими рiшеннями, пiдприємство було перетворено на Пiщанське (РТП) ремонтно-транспортне пiдприємство РАПО.

В липнi 1987 року пiдприємство розпочало виробництво електродiв для ручного дугового зварювання типу У-46 марки АНО-4 дiаметром 3мм. 4мм. 5мм.

В лютому 1989 року було розпочато будiвництво трубного цеху та цеху порiзки металу i до кiнця року пiдприємство стало випускати труби водогазопровiднi стальнi ДУ 25; 32; 40; 50; 76 мм. В першому кварталi 1990 року пiдприємство перейменовано в Пiщанське районне пiдприємство "Агромаш".

В кiнцi другого кварталу 1992 року, згiдно iз спiльним рiшенням обласних вищестоящих органiзацiй, до складу Пiщанського пiдприємства по МТЗ було передано лiнiйну дiльницю по ремонту та технiчному обслуговуванню молочнотоварних ферм.

В травнi 1995 року пiдприємство в процесi приватизацiї перетворилося у ВАТ Рудницьке СП "Агромаш" iз статутним капiталом 1022360,00грн, який був подiлений на 4089440 простих акцiй рiвномiрною номiнальною вартiстю 0,25 грн. кожна, якi було розподiлено мiж засновниками вiдповiдно до сплачених ними часток в колективнiй власностi. Виробництво зварювальних електродiв тривало до 1998 року.

В серпнi 2001 року електродний цех за рiшенням загальних зборiв вiд 02 серпня 2001 року було передано в оперативну оренду ТОВ "ПлазмаТек", де розпочалось виробництво зварювальних електродiв.