село ЯВОРІВКА

Яворівка (колишня назва Попелюхи) — село в Україні, у Піщанській територіальній громаді, Тульчинському районі, Вінницькій області.

Поштовий індекс: 24722; 

КОАТУУ: 0523283801 (підтримувався з 1997 року по 2020 рік);

КАТОТТГ: UA05100090110029068 (введено 26.11.2020 року);

Площа: 3,464 км².

Згадка із книги Миколи Крикуна "Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях Статті і матеріали". Львів. Видавництво Українського Католицького Університету, 2008 року на сторінці 248.

 

 Адміністративно-територіальний устрій

За адміністративним підрозділом XVI – XVIII ст. – село Попелюхи входило до Брацлавського воєводства;

За адміністративним поділом ХІХ ст. – до Ольгопільського повіту Подільської губернії;

За адміністративним поділом XX ст. – до Піщанського району.

6 липня 1957 рік – прийнято Рішення виконкому Вінницької обласної Ради депутатів трудящих № 416 від 6 липня 1957 року «Про уточнення обліку населених пунктів» встановлено: "село Слобода Попелюхи та село Старі Попелюхи Попелюхівської сільської ради вважати за один населений пункт — село Попелюхи".

1964 року село Попелюхи отримало нову назву "Яворівка".

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Піщанської селищної громади.

 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Піщанського району, село увійшло до складу новоутвореного Тульчинського району, у складі Піщанської територіальної громади.

 

 Релігія

 Перша церква невідомого часу побудови була – дерев’яна маленька. Розібрана через ветхість у 1877 році. Нова церква в селі Слободо-Попелюхи святого Михаїла збудована у 1877 році – дерев’яна на кам’яному фундаменті. Іконостас 2-ярусний.

Церква святого Дмитра в селі Старо Попелюхи відома з 1787 року. Перетворена з уніатської на православну в 1794 р. На той час – дерев’яна одноверха споруда.

В 1905 році зафіксована назва Попелюхи з двома црквами. 

 

Найновіший новопобудований храм освячений у 2013 році Високопреосвященішим владикою Агапітом архієпископом Могилів-Подільським і Шаргородським.

 

До Димитріївської церкви  в різні часи відносилися:

с. Старо Попелюхи

1872 рік – священик Іван Машкевич;

1900 рік – священик Василь Сорочинський;

1900 рік – псаломщик Данило Левицький.

 

До Михайлівської церкви  в різні часи відносилися:

с. Слободо-Попелюхи

1872 рік – священик Келестін Кондрацький;

1900 рік – священик Полікарп Люцедарський;

1900 рік – псаломщик Арсеній Коцюбинський.

 

Історія

 Вперше в письмових джерелах село згадується на початку XVIII століття. Заснували село гайдамаки. Позначено на карті, як "Попелюхи".

 

Фрагмент Триверстної військової топографічної карти Російської імперії,

Ф.Ф.Шуберта (1868-1877 роки)

село Яворівка (колишня назва Попелюхи)

 

У 1885 році у селі сталося заворушення селян, які захопили частину землі поміщика і зорали її. Для придушення виступу до села ввели війська. За переказом, гайдамака Шпак підпалив ліс, і від попелу, на місці спаленого лісу, назване село Попелюхи. 

У ХІХ столітті звалось поселення Попелюхи, а біля нього засновано поселення, що дістало назву Слободо-Попелюхи, у зв'язку з цим старе поселення стали називати Старо-Попелюхи.

У травні 1905 року в Попелюхах відбулися селянські страйки, селяни отримали підвищення заробітної плати. 1917 року, ще до проголошення Радянської влади, селяни почали виділяти землю. У 1920 році в селі стояли бійці Г. І. Котовського.

До 1964 р. село звалось Попелюхи, а в 1964 р. дано нову назву  Яворівка.

 

Корінь назви "Яворівка" є "явор" (явір) — (Acer pseudoplatanus)  — це вид  деревних  рослин сапіндових  (Sapindaceae); до інших назвать також білий клен, клен-явір, клен несправжньоплатовий, клен туполистий, клен гірський. Згідно з цим, можемо зробити висновок, що в Яворівці росли кленові дерева, і тому назву села змінили на красиве й милозвучне слово «Яворівка».

  

У селі бере початок безіменна річка, права притока Кам'янки.

  

У Яворівці споруджено пам'ятник воїнам-землякам, що загинули в боротьбі з фашистами.

 

У 1898 році згідно даних Подільського статистичного комітету було видано книгу «Поместное землевладение в Подольской губерни» (автор В. К. Гульдман), в якій теж згадується село Яворівка. В ній сказано наступне:

«Попелюхи село, належало дворянину Подільської губернії Івану Зеноновичу Бржозовському (р.-к.). Господар проживав у власності. Поштова адреса – станція Південно-Західної залізниці Попелюхи.

Маєтності знаходяться в управлінні. Представник маєтності – дворянин Владислав Карлович Вислоцкій.

Всієї землі у власності 2323 десятини 2158 саженів (2545,83154 га), в тому числі:

• садибних ділянок – 34 десятини 2029 саженів (38,17316 га);

• орної землі – 841 десятина 1614 саженів (922,05222 га);

• лісів – 1377 десятин 866 саженів (1508,89879 га);

• непридатні землі – 70 десятин 49 саженів (76,70737 га).»

Примітка:

1 сажень = 4,56458333 м²

1 десятина = 2 400 саженів = 1,0955 гектара

1 гектар= 10 000 м² = 2190,78 саженів = 0,9152825194 десятини.

 

 В книзі "Труды Подольского епархіального историко статистического кометета"  1901 року під назвою Старо-Попелюхи є опис частини села Яворівка:

«Старо-Попелюхи село – розташоване частиною на низинному, а частиною на піднесеному місці. Кліматичні умови села не можна назвати сприятливими, внаслідок невисихаючих боліт на низовинних місцях. Грунт – чорноземний.

За переказами, нинішнє село Попелюхи утворилося серед густих непроглядних лісів. Населення цього села тимчасово перебувало в унії в ХVІІІ столітті, а потім у кінці того віку було возз'єднане з православ'ям.

Нині чисельність населення сягає 1600 душ обох статей. За винятком чотирьох єврейських сімейств, всі жителі – малороси селянського стану, займаються землеробством.

У 1890 р. пожежа винищила 60 селянських дворів і цим позбавила багатьох даху над головою і насущного шматка хліба.

У 1885 році був бунт селян, які обурилися проти поміщика Бржозовського; для припинення безпорядків приїжджав Подільський губернатор.

Із існуючих переказів, до спорудження теперішнього храму була в парафії кам'яна церква з дерев'яним куполом, побудована поміщиком Бржозовським, яка згоріла. Нині існуючий храм – кам'яний до восьмерика, а. восьмерик і купол дерев'яні, присвячений в ім`я святого великомученика Димитрія, побудований в 1813 році на рахунок парафіян. Іконостас в церкві чотирьох-ярусний.

Церковної землі: орної в 3-х змінах 36 десятин 1095 саженів, сіножатної з дубовим чагарником 50 десятин 1750 саженів. ІПричтове приміщення дерев'яне, побудовані або ремонтовані в 1888 році.

В Старо-Попелюхах є однокласне міністерське училище відкрите в 1889 році. До відкриття мистецького училища діти навчалися в церковній школі, яка здавна тут існувала.»

Джерело: Труды Подольского епархіального историко статистического кометета. выпуск девятый. Подъ редакціею священника Евфимія Сѣцинскаго и церкви Подоськсой епархіи. 1901 год. (стор. 825)

 

 В книзі "Труды Подольского епархіального историко статистического кометета"  1901 року під назвою Слободо-Попелюхи також є опис іншої частини села Яворівка:

«1035.

Слободо-Попелюхи село – розташоване на низовині; немає тут ні річки, ні ставка, зате місцевість рясніє підземними ключами води, яку можна видобути на будь-якому місці, прокопавши не більше двох аршин (1,422 м). Неподалік села проходить залізниця, перерізуючи поля цього села. Місцевість –лісиста, але досить сира, внаслідок численних мочарів, які знаходяться навколо села. Грунт – чорноземний.

Село Слободо-Попелюхи утворилося через виселення надлишку народонаселення села Попелюх на нове місце; новостворене село названо Слободо-Попелюхами на відміну від села Попелюх, при чому останнє з тією ж метою засвоїло собі назву "Старо-Попелюхи". Назва ж останнього, села "Попелюхи" походить, як кажуть, від того, що воно розташоване на місці, де було випалено ліс, після якого залишилася тільки зола - "попил". Пожежу лісу приписують гайдамаку Шпаку; це був, за народним переказам, народний ватажок, що обтяжувався гнітом панів; щоб позбутися польського ярма, він вирішив стати на чолі вільної дружини і розбивати ляхів, знищуючи їх добро.

З часу заснування села жителі його були православними, але за часів польського панування були залучені до унії, від якої звільнилися в кінці ХУІІІ століття. Нині мешканців Слободо.-Попелюх 1556 д. обох статей; всі вони – малороси, селяни-власники, православного віросповідання, займаються землеробством, але при малоземельності не можуть вважатися заможними; на допомогу їм служать заробітки на цукрових заводах в с. Соколівці та Чаріоміні, а також на залізниці.

До спорудження нинішньої нової церкви в парафії була маленька дерев'яна церква. Коли і ким вона побудована - невідомо; існувала вона до 1877 року, коли була закінчена нова церква, після чого стара за ветхістю була розібрана; дзвіниця ж від неї залишилася і служить сторожкою. На місці престолу старої церкви влаштований кам'яний поміст, на якому поставлений залізний хрест. Нині існуючий храм – дерев'яний, на кам'яному фундаменті, збудований у 1877 році і освячений в ім'я святого Архістратига .Михаїла; іконостас в ньому двох-ярусний. Будівництво церкви обійшлося в 12000 р. 

Церковної землі в користуванні причту 71 десятина 1720 саженів. З настоятелів цього приходу відомий священик Матоей Дубицькій своїм представництвом перед поміщиком за парафіян, які під час кріпосного права були обтяжені непосильною роботою; його клопотання значно полегшили тягар панщини. Під час польського повстання за свій патріотизм він поплатився життям; одного разу по справах служби він був викликаний до Гайсинського Духовного Правління, виїхав з дому і зник без вісті. У парафії є школа грамоти з 1892; на рубежі двох сіл Старо та Слободо-Попелюх знаходиться міністерське училище, куди ходять діти того й іншого села.»

Джерело: Труды Подольского епархіального историко статистического кометета. выпуск девятый. Похододъ редакціею священника Евфимія Сѣцинскаго и церкви Подоськсой епархіи. 1901 год. (стор. 822-823)

 

29 травня 1962 року була підписана постанова ЦК КПУ № 16 / 18-3 "Про видання «Історії міст і сіл Української РСР», в якій розповідалося, зокрема, і про село Яворівка. В ній написано наступне:

 

ЯВОРІВКА (до 1964 року — Попелюхи) — село, центр сільської Ради, віддалене на 12 км від районного центру та на 4 км від залізничної станції Рудниця. Населення — 2148 чоловік.

На території Яворівки — центральна садиба колгоспу ім. Чкалова, який обробляє 3340 га землі, у т. ч. орної 2309 га; під садово-городніми культурами — 93 га, під лісами — 239 га. Це високопродуктивне, спеціалізоване господарство відгодівлі свиней на м’ясо. У 1970 році колгосп виробив на 100 га сільськогосподарських угідь 102 цнт м’яса, 288 цнт молока. Колгосп має 3 ставки.

В селі є середня школа, клуб, бібліотека, стаціонарна кіноустановка, дільнична лікарня, будинок тваринника, двоє дитячих ясел, будинок механізаторів.

Працює в селі 48 комуністів (організація існує з 1938 року), комсомольців є на обліку 84 (організація створена у 1921 році)."

 

Яворівка під час Другої світової війни

Назва 1946 р.

Старі Попелюхи

Назва 2014 р.

Яворівка

Тип до 1946 р.

село

Тип 1946 р.

село

Тип 2014 р.

село

Район 1946 р.

Піщанський

Район 2014 р.

Піщанський

Область 1946 р.

Вінницька

Область 2014 р.

Вінницька

Дата початку окупації гітлерівцями та їхніми союзниками

21 липня 1941

Дата остаточного вигнання гітлерівців та їхніх союзників

17 березня 1944

Загальний час окупації гітлерівцями та їхніми союзниками у днях

970

Кількість мешканців, знищених гітлерівцями та їхніми союзниками під час окупації

2

Фронти РСЧА, які брали участь в остаточному вигнанні гітлерівців та їхніх союзників

2-й Український фронт

Армії РСЧА, які брали участь в остаточному вигнанні гітлерівців та їхніх союзників

53-тя армія

Групи армій гітлерівської Німеччини та її сателітів, які брали участь у першій окупації

Група армій "Генерал Антонеску"

Армії гітлерівської Німеччини та її сателітів, які брали участь у першій окупації

3-тя армія (румунська)

Корпуси гітлерівської Німеччини та її сателітів, які брали участь у першій окупації

Гірський корпус (румунський)

Широта

48.2975083066741

Довгота

28.9273011839042

2014 рік. Уривок карти. с. Старі Попелюхи

 

Назва 1946 р.

Слобода-Попелюхи

Назва 2014 р.

Яворівка

Тип до 1946 р.

село

Тип 1946 р.

село

Тип 2014 р.

село

Район 1946 р.

Піщанський

Район 2014 р.

Піщанський

Область 1946 р.

Вінницька

Область 2014 р.

Вінницька

Дата початку окупації гітлерівцями та їхніми союзниками

21 липня 1941

Дата остаточного вигнання гітлерівців та їхніх союзників

17 березня 1944

Загальний час окупації гітлерівцями та їхніми союзниками у днях

970

Фронти РСЧА, які брали участь в остаточному вигнанні гітлерівців та їхніх союзників

2-й Український фронт

Армії РСЧА, які брали участь в остаточному вигнанні гітлерівців та їхніх союзників

53-тя армія

Групи армій гітлерівської Німеччини та її сателітів, які брали участь у першій окупації

Група армій "Генерал Антонеску"

Армії гітлерівської Німеччини та її сателітів, які брали участь у першій окупації

3-тя армія (румунська)

Корпуси гітлерівської Німеччини та її сателітів, які брали участь у першій окупації

Гірський корпус (румунський)

Широта

48.2933992642364

Довгота

28.9120608537891

2014 рік. Уривок карти. с. Слободо-Попелюхи

 

Населення

Рік

Жителів

В тому числі

З них

Дворів

чоловіків

жінок

православних

1893 рік

2656

500

1897 рік

3045

1459

1586

1901 рік

3156

1905 рік

2985

670

1962 рік

2148

1989 рік

1229

514

715

2001 рік

1055

2020 рік

679

 

Місцезнаходження

Google Maps content is not displayed due to your current cookie settings. Click on the cookie policy (functional) to agree to the Google Maps cookie policy and view the content. You can find out more about this in the Google Maps privacy policy.

 

Галерея

П О Д І Л И Т И С Я

С А Й Т О М