Піщанський край
Історична спадщина
село ГОНОРІВКА
Гонорі́вка — село в Україні, у Студенянській територіальній громаді, Тульчинського району, Вінницької області.
Є центром Гонорівського старостинського округу.
Поштовий індекс: 24736;
КОАТУУ: 0523280601; (підтримувався з 1997 року по 2020 рік);
КАТОТТГ: UA05100110050012929 (введений 26.11.2020 року);
Площа: 3,518 км².
Адреса Гонорівського старостинського округу: Вінницька область, Тульчинський район, село Гонорівка, вул. Центральна, буд 45.
Село Гонорівка, що розташовано у витоків річки Білоч, знаходилось по черзі у власності Урбановських, Ярошинських, Ліпінським і Кошарських, гербу Любомирських.
Адміністративно-територіальний устрій
До 2015 року Гонорівській сільській раді були підпорядковані населені пункти:
✓ село Гонорівка
✓ село Брохвичі
✓ селище Козацьке
У серпні 2015 року село увійшло до складу новоствореної Студенянської сільської громади.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Піщанського району, село увійшло до складу Тульчинського району, у складі Студенянської об'єднаної територіальної громади.
Релігія
Перша церква св. Іоана Богослова збудована у 1747 році – дерев’яна.
Перетворена з уніатської на православну в 1794 році – на той час була дерев’яна триверха споруда.
У 1864 році прибудовано 2 бічних приділи і притвор.
До Богословської церкви в різні часи відносилися:
1872 рік – священик Іван Стопкевич;
1900 рік – священик Аркадій Стопкевич;
1900 рік – псаломщик Сава Кошутський.
Історія
Фрагмент Триверстної військової топографічної карти Російської імперії,
Ф.Ф.Шуберта (1868-1877 роки)
село Гонорівка
У 1898 році згідно даних Подільського статистичного комітету було видано книгу «Поместное землевладение в Подольской губерни» (автор В. К. Гульдман), в якій теж згадується село Гонорівка. В ній сказано наступне:
«Гонорівка село, належало дворянину Подільської губернії Генріху Петровичу Ліпковському. Господар проживає на території своєї власності і сам веде господарство, поштова адреса – станція південно-західна залізнична дорога Попелюхи.
Всієї землі у власності 2817 десятин 1027 саженів (3086,49228 га), в тому числі:
• садибних ділянок – 32 десятини 264 сажені (35,176505 га);
• орної землі – 2001 десятина 1887 саженів (2192,9568 га);
• лісів – 698 десятин 62 сажені (764,6873 га);
• пасовищ – 50 десятин 97 саженів (54,8192 га);
• незручні землі (непридатні для посіву) – 35 десятин 1117 саженів (38,8523га).»
…
Примітка:
1 сажень = 4,56458333 м²
1 десятина = 2 400 саженів = 1,0955 гектара
1 гектар= 10 000 м² = 2190,78 саженів = 0,915331808 десятини
…
В книзі "Труды Подольского епархіального историко статистического кометета" 1901 року також є опис села Гонорівка:
«1050.
Гонрорівка село – розміщено при витоках річки Білоча, впадаючої в Дністер, в глибокому яру, який покроково розвирюється в напрямку з півночі на південь в долину. Від залазничної станції «Попелюхи» в 2 верстах.
Кліматичні умови місцевості, розташованої на підвищенні, сприятливі для здоров’я; тільки в нижні частині селі по березі річки сирі випари сприяють розвитку інфекційних хвороб. Грунт не кругом однаковий: зустрічається врожайний чорнозем, є пісок і мочарі.
Парафія селі Гонорівки утворилася ще в першій половині XVIII століття, бо в 1747 році побудоварний був тут уже храм. Все село поділяється на дві частини, одна з якої називається «Циганщиною», а інша «Слободою». Перша – отримала свою назву, очевидно, від перших поселенців цієї місцевості – циган, тих, яких і до тепер можна побачити серед місцевих жителів. В Слободі переважно поселялася шляхта , на запрошення місцевих поміщиків-поляків. Село належало раніше Любомирським, Старжинським, Урбановським; в теперішній час (1901 рік) власником є Генр. Петр. Липковській. Років 10 тому назад деякі із селян Гонорівки переселилися в Чорноморський округ, але через нездоровий клімат тієї болотчастої місцевості заставив їх повернутися на батьківщину. В теперішній час православних парафіян в Гонорівці 1148 чоловіків і 1216 жінок. Є між ними малороси, є і молдовани; займаються всі головним чином землеробством знаходячи побічні заробітки на Чорноминському цукровому заводі і поблизу прилягаючої залізничної дороги.
Нині існуюча церква в селі Гонорівці є перша за рахунком; вона – дерев’яна, побудована в 1747 році на кошти парафіян, посвячене в ім’я Апостола Іоанна-Богослова (храмове свято було раніше 8 травня, а тепер 26 вересня). Спочатку храм був дуже невеликий; в 1864 р. він розширений прибудовою до нього двох бічних приділів і притвору на кошти місцевих парафіян.
Церковної землі всього 63 десятини 581 саженів: садибної – 3 десятини, орної – 34 десятини 2064 саженів, сіножатної. з лісом і хутором – 25 десятин 917 саженів. Причтові поміщення дерев'яні, влаштовані в 1896 році на поземельний збір з допомогою церковно-парафіяльного піклування.
Церковно-прихідська школа з 1884 року; поміщається в громадській будівлі.»
Джерело: Труды Подольского епархіального историко статистического кометета. выпуск девятый. Подъ редакціею священника Евфимія Сѣцинскаго и церкви Подоськсой епархіи. 1901 год. (стор. 831-832)
29 травня 1962 року була підписана постанова ЦК КПУ № 16 / 18-3 "Про видання «Історії міст і сіл Української РСР», в якій розповідалося, зокрема, і про село Гонорівка.
«ГОНОРІВКА — було селом, центром сільської Ради, яке лежить за 14 км від районного центру і за 6 км від залізничної станції Попелюхи. Населення — 1879 чоловік. Сільській Раді підпорядковані села Брохвичі й Козацьке.
В селі центральна садиба радгоспу цукрового комбінату ім. Бебеля. За господарством закріплено 4162 га землі, у т. ч. 3151 га орної. Спеціалізується воно на вирощуванні зернових культур, цукрових буряків, розведенні м’ясо-молочної худоби.
Була восьмирічна школа, будинок культури, бібліотека, медичний пункт, дитячі ясла.
Комуністів працювало в селі 50, комсомольців — 80 (організація виникла 1922 року).
Вперше у письмових джерелах село згадується на початку XVIII ст. У січні 1861 року тут відбувся селянський виступ проти поміщика. 1905 року в Гонорівці сталося кілька селянських заворушень.
Під час Великої Вітчизняної війни у селі діяла група підпільників. Двох з них — М. Я. Павлінську й А. К. Чоповського — фашисти стратили.»
На тереторії села Гонорівка встановлений Пам’ятник 157 воїнам- односельчанам, загиблим на фронтах Другої світової війни.
Болган під час Другої світової війни
|
Назва 1946 р. |
Гонорівка |
|
Назва 2014 р. |
Гонорівка |
|
Тип до 1946 р. |
село |
|
Тип 1946 р. |
село |
|
Тип 2014 р. |
село |
|
Район 1946 р. |
Піщанський |
|
Район 2014 р. |
Піщанський |
|
Область 1946 р. |
Вінницька |
|
Область 2014 р. |
Вінницька |
|
Дата початку окупації гітлерівцями та їхніми союзниками |
22 липня 1941 |
|
Дата остаточного вигнання гітлерівців та їхніх союзників |
17 березня 1944 |
|
Загальний час окупації гітлерівцями та їхніми союзниками у днях |
969 |
|
Кількість мешканців, знищених гітлерівцями та їхніми союзниками під час окупації |
4 |
|
Фронти РСЧА, які брали участь в остаточному вигнанні гітлерівців та їхніх союзників |
2-й Український фронт |
|
Армії РСЧА, які брали участь в остаточному вигнанні гітлерівців та їхніх союзників |
53-тя армія |
|
Групи армій гітлерівської Німеччини та її сателітів, які брали участь у першій окупації |
Група армій "Генерал Антонеску" |
|
Армії гітлерівської Німеччини та її сателітів, які брали участь у першій окупації |
3-тя армія (румунська) |
|
Корпуси гітлерівської Німеччини та її сателітів, які брали участь у першій окупації |
Гірський корпус (румунський) |
|
Широта |
48.1822326856403 |
|
Довгота |
29.0017721578481 |
2014 рік. Уривок карти. с. Гонорівка
Населення
|
Рік |
Жителів |
В тому числі |
з них |
Дворів |
|
|
чоловіків |
жінок |
Православних |
|||
|
1893 рік |
1989 |
– |
– |
– |
348 |
|
1897 рік |
2235 |
1069 |
1166 |
– |
– |
|
1901 рік |
– |
1148 |
1216 |
2364 |
– |
|
1905 рік |
2181 |
– |
– |
– |
476 |
|
1962 рік |
1879 |
– |
– |
– |
– |
|
1989 рік |
1267 |
550 |
717 |
– |
– |
|
2001 рік |
1022 |
– |
– |
– |
– |
|
2015 рік |
642 |
– |
– |
– |
– |
|
2020 рік |
679 |
– |
– |
– |
– |
Визначні місця
• Гонорівський палац (палац пана Кошарського) — З писемних джерел (зокрема, з опису Гонорівської садиби, який залишив А. Урбанський) відомо, що в палаці знаходилась колекція творів мистецтва, зокрема картини пензля Я. Матейки, Ю. Коссака, В. Чахурського, Ю. Брандта, Е. Доманівського. З інших предметів мистецтва на увагу заслуговувала позолочена статуетка коня часів Людовіка XIV. Серед бібліотечних зібрань палацу знаходилось Радзівілівське Євангеліє, а також рукописи польських авторів, в т. ч. часів повстань.
• Гонорівський парк – разом із садибою і палацом був закладений у другій половині XIX століття власником маєтку Г. Кошарським.
Палац пана Кощарського
На тереторії села розташовані садиба, палац і парк другої половини XIX століття - садиба була закладена власником маєтю Г.Кошарським. Парк займав площу близько 20 га і був розпланований згідно з проектом Едуарда Франсуа Андре (1840-1911рр.). Наприкінці XIX ст. маєток переходить у власність Ліпковських, коли Станіслава Кошарська у 1863 році вийшла заміж за Петра Ліпковського (1824-1905) і принесла село у посаг. Після смерті Петра маєтком володів його син Генрик (народився у 1866 році). Садиба залишається у власності останнього до 1917 р. У грудні цього ж року палац зазнав ушкоджень.
Після ремонту ушкоджень у 1934 році тут розташувалася школа. Під час німецько-фашистської окупації в палаці знаходився шпиталь, а з 1943 року знову школа.
У 1980-х роках у Гонорівці було збудовано дитячий садок "Світлячок", куди з 2008 року була перенесена Гонорівстка школа з міркувань економії.
Персоналії
Уродженцем села Гонорівки також є Добрань Андрій Дмитрович — старший солдат Збройних сил України, загинув у боях за Дебальцеве.
Місцезнаходження
Галерея
